Представена публикация

За всички, които се интересуват от моите коментари, беседи и от дискусиите, в които участвам!

Съобщавам, че всеки, който иска да следи моите всекидневни коментари и анализи, може да го прави като посещава редовно моята страница във фе...

четвъртък, 19 септември 2013 г.

Анонс на моето интервю в украинското списание Gazeta.ua



Ангел ҐРАНЧАРОВ, 54 роки, філософ та публіцист, Болгарія:

У Болгарії за кілька років до вступу в ЄС провели аграрну реформу. Землю надали новим господарям і тим, чиєю власністю вона була до створення колгоспів наприкінці 1940-х. Але нащадки тих власників у селах не жили, і чимало земель не обробляли. А ті, хто хотів, не мали достатньо техніки.

Після вступу до ЄС Болгарії надали грантові програми, і чимало підприємливих людей почали ці землі орендувати. Зараз абсолютна більшість їх добре обробляється.Так само з єдиним європейським ринком. Активні й вартісні підприємства добре в нього вписалися й провели форсовану модернізацію, стали конкурентоспроможними. Їхні прибутки зростають. Але є й проблема – квотування. Брюссельська бюрократія недовірливо ставиться до вільного ринку і планує, скільки кому чого можна експортувати. За квоти потрібно гризтися щороку.

У нас був досить корумпований уряд, який зловживав європейськими грошима. Надто на будівництво доріг та автострад. Відмивали величезні суми. Але ЄС має спеціальну службу боротьби проти відмивання коштів. Вона дослідила болгарську ситуацію і відмовилась надавати нам гроші. Фінансування припинили на декілька років.

Якщо мати адекватний уряд, то національні проекти за допомоги ЄС обіцяють чимало вигоди громаді. Якщо ж при владі будуть популісти, нічого доброго євро­інтеграція не дасть.

Търсете по книжарниците забележителната книга на философа Ангел Грънчаров ПРЕСЛЕДВАНЕ НА ВРЕМЕТО: Изкуството на свободата, изд. A&G, 2003 г., разм. 21,5/14,5 см., мека подвързия, ISBN 954-8945-88-6, 280 стр., 8.00 лв. Книгата говори за “нещо”, което е близко на всеки един от нас: времето. Тя се опитва да ни насочи към чисто човешкото в него, към неговата ценност за човека. Това, че времето не ни е чуждо и ни изглежда “добре познато”, съвсем не означава, че го разбираме. Нашето предварително познание за времето не навлиза в неговите дълбини, а само докосва повърхността, най-бледата му външност. Съзнанието за време го приема за факт, с който трябва да се “съобразяваме”, но не отива по-нататък и не се задълбочава в неговата тайна. Когато обаче ни запитат А що е време?, почти нищо не можем да кажем: мълчанието е нашият отговор. Тази необичайна и изненадващо понятна философска книга “поглежда” в скритото “зад” мълчанието ни – за времето, живота, свободата.

Няма коментари: